Зворотний зв'язок
Головна сторінкаНовини"Якби не Микитась - не бачили б нової дороги"

"Якби не Микитась - не бачили б нової дороги"

17.11.2017
0 коментарів

Жителі села Добрянки Ріпкинського району скаржилися на страшне вуличне покриття, точніше, на його відсутність, ледь не в усі інстанції області. Дороги роками залишалися непрохідними. Нещодавно ситуація змінилася.

Нині жителі Добрянки з нетерпінням чекають оновлення центральних вулиць після того, як будуть завершені роботи з укладання нового дорожнього покриття.

Так їм пообіцяв їхній депутат Максим Микитась, і вони на власні очі спостерігають, як обіцянки стають реальністю. На радощах жителі вулиць, що ремонтуються, допомагають, як можуть, працівникам підприємства-підрядника.

У ці прохолодні дні пригощають будівельників доріг обідами та гарячим чаєм. Люди сподіваються, що часи, коли доводилося ходити і їздити на велосипедах розбитими дорогами навмання, без освітлення, закінчилися.

Раніше ця шляхобудівельна бригада працювала в Ніжині, Сновську, Городні, Чернігові. Директор підприємства 24-річний Генрік Мкртчан - потомствений автошляховик: дороги в Україні прокладають його батько й дід, сам він займається асфальтуванням уже 7 років та ще вчиться в будівельному інституті. Але наскільки надійним буде нове покриття, адже надворі пізня осінь і мрячить дрібний дощик?

Зараз цілком прийнятні умови для укладання полотна товщиною 6–7 сантиметрів, тільки б не було зливи й температури нижче нуля. Ми гарантуємо, як мінімум, десять років його служби, - запевняє Генрік Мкртчан.

Звичайно, бажано працювати влітку, але тільки зараз профінансували роботи. Сільський голова Добрянки Михайло Шабовта домагався цього ремонту кілька років. За цей час кілька разів бетонували дірки на дорозі, але через пару місяців знову з’являлися вибоїни. Нарешті ми дочекалися реальної роботи, - розповідає він.

Виділення коштів почалося ще в червні, але зупинилося через незалежні від нас причини. Тоді ми звернулися до народного депутата Максима Микитася, і в результаті вже у вересні робота налагодилась. Ми розуміємо, що якби не допомога Максима Вікторовича, вулиці найближчим часом не відремонтували б.

Жителі Добрянки переконалися на власному досвіді в тому, що слова народного депутата Максима Микитася не розходяться з його справами, і сподіваються на подальшу співпрацю. Поки в Добрянці радіють дорозі, в іншому селі Ріпкинського району мешканці задоволені ремонтом клуба.

- Це Бог послав нашому селу Максима Микитася, - напівжартома-напівсерйозно каже сільський голова села Голубичі Ріпкинського району Микола Красножон.

- Якби не він, не знали б, до кого звертатися по допомогу. Ніхто не зробив стільки добра для села за десять попередніх років, як Максим Микитась за останні два. Сталося так, що Максим Микитась вважає село Голубичі своїм рідним. Саме тут народилася і виросла його дружина Наталя, тут вони вдвох провели молоді роки. І як же не допомагати односельцям, до того ж і підтримки їм більше чекати нізвідки. У селі немає жодного виробництва, тільки гектари порожньої землі. Але, щоб їх обробляти, теж потрібно докласти чимало сил, а половина населення села - пенсіонери. Під час кожного свого приїзду сюди Максим Вікторович щось робить для села: то ліки привіз, то новенький принтер подарував сільраді. Ще раніше встановив стометровий бетонний паркан уздовж цвинтаря. Кожного разу, як селяни очікують автобус під дахом новенької зупинки, згадують його добрим слово. А недавно Максим Вікторович буквально врятував сільський клуб, який протікав уже два десятки років і розвалювався на очах. На нього очікувала доля більшості подібних будівель - повна руйнація. Але фаховий будівельник Максим Микитась вирішив його врятувати.

Прислав бригаду, яка облаштувала новий дах на клубі та скріпила стару будівлю. Тепер селянам є де збиратися на свята.

Добрянка та Голубичі - не єдині села, якими опікується Микитась, адже його округ майже рівномірно розподілений між містом Черніговом, Чернігівським та Ріпкинським районами.

Максим Микитась був обраний народним депутатом на довиборах улітку 2016-го. Та за короткий час перебування на посаді депутата-мажоритарника зробив більше, ніж інші. Загальнонаціональний досвід свідчить, що більшість мажоритарників забуває про свій округ відразу після виборів.

Тим приємніше спостерігати за роботою депутатів, які планомірно, крок за кроком виконують свої обіцянки.

Один депутат не може замінити собою всю систему. Але великі зміни починаються з малих повсякденних кровів.

І з них складається нова дорога в кожному окремому селі.

Довідково: Дорожній фонд Державний дорожній фонд України запрацює у січні 2018 року. Про це заявляв міністр інфраструктури Володимир Омелян. Верховна Рада підтримала закони, які передбачають створення Державного дорожнього фонду України, у листопаді 2016-го. За законопроекти №4014а та №4015а проголосували 248 та 235 народних депутатів відповідно. Тоді Омелян заявив, що дорожній фонд стане інструментом для відновлення українських доріг, для того, щоб «90% зі 170 тисяч км, які ми маємо, були нормальними, якісними та безпечними для наших громадян». За рахунок Дорожнього фонду уряд планує збільшити обсяг коштів, що виділяються на ремонт доріг. На сьогодні основними джерелами фінансування є кілька видів акцизних зборів і мит. Виділення джерел фінансування дорожнього господарства в окремий фонд допоможе забезпечити стабільне фінансування і дозволить запобігти спрямуванню коштів на інші цілі. Реформа децентралізації доріг передбачає поетапне введення в дію Дорожнього фонду. Надходження, що визначені для наповнення фонду, будуть зараховувати у спецфонд таким чином: у 2018 році — 50%, у 2019 році - 75% і з 2020 року - 100%. 35% із них піде виключно на фінансування будівництва, реконструкції, ремонту й утримання автодоріг загального користування місцевого значення

Залишити коментар
Увійти через
Зворотний зв'язок