Зворотний зв'язок
Головна сторінкаЗробленоМаксим Микитась: «Ріпкинська школа № 2 одна з найкращих опорних в Україні»

23.03.2018
0 коментарів

Одна з найкращих українських шкіл – за інноваціями, впровадженнями сучасної педагогіки та знань, співпрацею із різноманітними міжнародними організаціями. Це все про неї – школу № 2 у селищі Ріпках. Саме тут триває міністерський навчальний експеримент для початкових класів, які вже вчаться за новою програмою – гнучкою, спрямованою на розвиток особистості, без дзвоників на урок і обов’язкового сидіння за партою.

Але вже досягнутих вершин цьому закладу мало, тому тут планують стати ще й енергоефективними та покращити матеріально-технічну базу. І ось тут стане в нагоді підтримка народного депутата Максима Микитася, який у рамках робочого візиту до округу завітав до цієї школи.

 
Максим Микитась - Максим Микитась: «Ріпкинська школа № 2 одна з найкращих опорних в Україні»
 

Названий заклад – один із найбільших та найкращих у районі: нині тут навчаються 540 школярів із 19 навколишніх сіл. Сюди вони дістаються п’ятьма шкільними автобусами. Адміністрація школи, щоб підкреслити свій масштаб, зауважує – сьогодні саме тут навчається половина Ріпкинського району.

Сергій Лебедко, директор школи, готовий годинами водити екскурсії по своєму закладу й дуже обурюється, коли установу називають «Швецарією» – на честь колишнього керівника.

 
Максим Микитась - Максим Микитась: «Ріпкинська школа № 2 одна з найкращих опорних в Україні»
 

«Повірте, нам є чим хвалитися і зараз, – говорить він. – І цього навіть більше, ніж наші колишні здобутки. Весь український експеримент з опорними школами починався саме в нас. Усі розробки напрацьовувалися тут. І я дуже вдячний долі, що учасником «пілоту-24», тобто однією із 24 шкіл, де саме початкові класи навчатимуться за новою програмою, стала й наша школа».

Про «Microsoft» і не тільки

Якщо запитувати, чи є Інтернет у школі, то вчителі сміються: мовляв, тут таке запитання звучить недоречно. Бо в закладі вже діють два незалежні провайдери з максимальною швидкістю до 100 МБіт/сек. Усі освітні кабінети під’єднані до всесвітньої павутини.

Враховуючи такі технічні можливості, школа з легкістю приймає в себе різноманітні семінари, у тому числі й директорів та освітні конференції загальноукраїнського рівня.

Що стосується якості вчительського колективу, то директор наводить такий приклад: їхнього шкільного вчителя фізики навіть переманювала до себе на роботу знаменита корпорація «Microsoft», однак той лишився і продовжує викладати науку дітям.

Учні цієї школи їздять у навчально-пізнавальні мандрівки у Швейцарію, Норвегію. Вони – одні з кращих в Україні за результатами ЗНО з-поміж сільських шкіл. У закладі є окрема стіна, завішана учнівськими відзнаками.

«Тут переможці всеукраїнського рівня. У 2015-му в області п’ять учнів отримали 200 балів з української мови і літератури. Одна дівчинка – наша. Цього року наші діти вперше стали переможцями обласних олімпіад з англійської мови. Це проста сільська школа порівняно зі спеціалізованими школами міст Чернігова, Прилук чи Ніжина. Але дуже приємно, що наші діти показують такі результати, вступають у кращі виші України та Польщі», – показує Сергій Лебедко на свою найбільшу гордість.

Викладання – наче космос

А ще школі надала фінансування Агенція з міжнародного розвитку США – USAID: за кошти закордонних грантів відремонтували шкільну їдальню, поставили нову вхідну групу з металопластиковим профілем, почали замінювати вікна. На додачу тут працюють за інклюзивним напрямком, і 10 особливих діток відвідують уроки, як усі. За гроші благодійників у школі зробили пандус і сучасний туалет на першому поверсі. А ще цей навчальний заклад посів перше місце в обласному конкурсі опорних шкіл і отримав фінансування в 1,6 мільйона гривень на обладнання – 20 мультимедійних комплексів.

Учителька математики зізнається: тепер вона дуже рідко користується крейдою. Традиційна темна дошка тут поруч, але дуже маленька, та й, швидше, вона як нагадування, аніж реальний інструмент для користування. А все тому, що виручає мультимедійна дошка. Завдання роздати – теж не проблема, бо поруч є цифровий принтер, який робить якісні роздруківки.

«Це все дуже просто: писати на дошці можна будь-яким кольором, якщо помилився – витер або просто повернувся. Можна зберегти всі правки. Не потрібні маркери. У дошки є аудіо-супровід. Це все дуже економить час, і за урок ми можемо розв’язати більше задач. Та й мені як учительці знадобиться менше часу на підготовку до уроку. Порівнюючи з тим, що було кілька років тому, тепер для нас викладання – наче космос», – розповідає Ірина Лебедко, учителька математики.

 
Максим Микитась - Максим Микитась: «Ріпкинська школа № 2 одна з найкращих опорних в Україні»
 

Окрім цього, у школі паралельно ведеться і методична робота. Саме тут буквально «обкатуються» освітні програми.

«Це наша дослідницька робота, ми дивимося, яких дисциплін можна більше, яких менше, що подобається дітям, а що ні, що доцільно, а що ні. А потім робимо аналіз усього», – наче мимохідь розповідають ріпкинські вчителі, потихеньку перетворюючи свою школу на своєрідний вітчизняний феномен, який свого часу (неодмінно) теж стане предметом для аналізу і вивчення.

Одного лінгафонного кабінету вже замало

Такого немає більше ніде на Чернігівщині, навіть у Києві не часто зустрінеш. Кабінети природничо-математичного профілю обладнані всім необхідним, є навіть вартісне ізраїльське наочне приладдя. У школі працює лінгафонний кабінет (комплекс обладнання для самостійної роботи), а ще вдосконалювати вимову допомагає носій англійської мови – американець-волонтер Корпусу миру. Така база дуже впливає і на світогляд учнів. Ростислав, дев’ятикласник школи № 2, бачить себе перекладачем чи філологом, бо нині без англійської взагалі нікуди.

«Хочу пов’язати своє життя з англійською, – каже хлопець. – У школі дуже серйозно ставляться до новинок, у нас багато аудіювань, часто працюємо з Інтернетом, це цікаво й корисно».

Максим Микитась - Максим Микитась: «Ріпкинська школа № 2 одна з найкращих опорних в Україні»

Анастасія Приймаченко також хоче стати перекладачкою, мріє мандрувати, пізнавати світ, та й початок уже покладений: минуле літо дівчина провела у Швейцарії. Тільки поки що на мрію бракує освітніх ресурсів.

«У нас лише один такий сучасний кабінет англійської, – розповідає вона. – Звісно, хотілося б більше. Бо якщо нам пощастило вчитися тут, то іншим дітям – ні. Вони не можуть прослуховувати аудіо, дивитися відео, серфити тексти онлайн тощо».

Є в школі й робота Максима Микитася. Поки інші зважуються бодай на один лінгафонний кабінет, тут уже й у другому потреба назріла. Щоб обладнати такий клас, потрібні чималі кошти – кілька сотень тисяч гривень. Що таке сучасний клас англійської мови нині? Це 10 ноутбуків, мультимедійна дошка, спеціальні меблі, бо парти – то минуле століття. Тепер потрібні конференц-стільці з відкидними столиками.

Народний депутат переповідає свої плани та ділиться враженнями від візиту перед педагогічним колективом школи № 2.

«Ви знаєте, я в Києві такого не бачив, як у вас тут, – говорить він. – Не знаю, чи можуть інші міста бодай спробувати наздогнати вас, тут усе просто супер. Я з великим задоволенням буду вам допомагати. Уже виділені шість мільйонів гривень на заміну покрівлі в школі. Також виділені кошти на закупівлю нового класу англійської мови – це майже 600 тисяч гривень. Будемо працювати далі!»

Крім цього, народний депутат пообіцяв подумати над вирішенням питання заміни решти шкільних вікон на ощадливі металопластикові.

Залишити коментар
Увійти через
Зворотний зв'язок